Поради батькам, діти яких ідуть в перший клас

 

 

 

Початок навчання дитини у 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у житті дитини. Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання. Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками. Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню, школі, шкільним справам. Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання. 

 

 У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається? Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника. Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи. Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно.

 

Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі став приємною подією в житті всієї родини 

 

 

 

 

 

 

 

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи

 

батькам допоможе тест 

 

Чи готова дитина до школи ?

 

 

 

•    Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

 

•    Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається їй буде цікаво навчатися?

 

•    Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?

 

•    Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

 

•    Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

 

•    Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

 

•    Чи вміє вона змінювати іменники за числами?

 

•    Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

 

•    Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?

 

•    Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

 

•    Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?

 

•    Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

 

•    Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

 

•    Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

 

•    Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

 

•    Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?

 

•    Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

 

•    Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

 

Кожна позитивна відповідь оцінюється  одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту.  Отже, якщо балів:

 

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працвали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;

 

10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

 

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

 

 

 

Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може  виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

 

 

 

  

 

Поради батькам щодо підтримки дитини 

 

 в період адаптації до школи 

 

 

 

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є уважне й лагідне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її  внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до школи все ж можна дати деякі рекомендації:

 

 

 

·Повірте в унікальність та неповторність Вашої дитини, в те, що вона дитина неповторна,  не схожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

 

 

 

·Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

 

 

 

·Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

 

 

 

·Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її  на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

 

 

 

·Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

 

 

 

·Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів.

 

 

 

·Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтеся впливати на дитину проханнями – це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам’ятатити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками міра.

 

 

 

Пам'ятайте:

 

 

 

·Покарання – це моральний замах на здоров'я дитини  - фізичне і психічне.

 

 

 

·Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.

 

 

 

·Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

 

 

 

·Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінку перегорнуто. Про старі гріхи - ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

 

 

 

·Хоч би що  трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

 

 

 

·Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

 

 

 

·Не забувайте:  ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.

 

 

 

·Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.